***
А очі у Бога – темніші від чорної ночі,
А очі у Бога – світліші від ясного ранку,
А очі у Бога – карають і світять з любов’ю,
А очі у Бога – карають і гріють в стражданнях.
Ми, стомлені люди, бредемо смутним бездоріжжям.
Ми, зраджені другом, на Божу любов нарікаєм…
Ми, випрані болем, так рідко здіймаємо погляд
До синього Неба і в Божі вдивляємось очі.
А Він нас чекає безмежним і щирим прощенням,
А Він плаче тихо над кожним розбитим коліном,
Він дивиться в очі, Він дивиться в серце і душу,
Він погляд у натовпі вірний і чесний шукає.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
На российских кладбищах - Людмила Солма Это очень старое мое стихосозерцательное размышление и вспомнила я о нем лишь потому, что прочла сегодня следующие слова петербуржца Александра Григорьевича Ракова:
"Суть несчастья — в нищете не только материальной, но и духовной. Для нас, не умеющих распорядиться наследием отцов и сокровищами великой культуры, эта нищета грозит одичанием..."
